Активний туризм. Terra incognita
Опитування
Активних опитувань на даний момент немає.
Погода в Романові
RSS / MAP

RSS - міжнародний формат, спеціально створений для трансляції даних з одного сайту на інший. 
Використовуючи готові експортні файли в форматі RSS, Ви можете розмістити на своїй сторінці заголовки наших новин. 
Крім того, за допомогою RSS можна читати новини агрегаторами новин.

Google SiteMap

Загальна історія Романова

Реформа 1861 року супроводилася в Романові гострою боротьбою. За інвентарними правилами селянам належало 3346 десятин землі, у т. ч. 1911 десятин лісу. Але граф Ілінський погодився передати їм лише 1699 десятин. За виділену землю колишні кріпаки повинні були протягом 49 років платити по 1359 крб. 70 коп. на рік викупу. Селянам дісталися гірші наділи, непридатні для землеробства, клинами врізалися в ці землі поміщицькі масиви. Внаслідок багаторічної наполегливої боротьби селян у 1875 році поміщик змушений був поступитися і скласти додатковий викупний акт на 317 десятин. Але й цей убогий «додаток» був розкиданий у 107 місцях. Спадкоємець Ілінського Отецький забороняв селянам проїжджати, гнати худобу на селянські пасовиська по шляхах, що проходили через його поля.
Жителі Романова рішуче боролися проти поміщика. Вони обрали своїми представниками В. А. Гаврилюка та М. В. Гусака і доручили їм опротестувати свавілля пана, вимагати відчуження тих земель, що «врізалися» в їхні ділянки. Селяни самочинно випасали панські сінокоси, вирубували ліс, руйнували лісну огорожу. Поліція, що прибула в містечко за викликом поміщика, вчинила масовий допит, щоб виявити ватажків. На запитання урядника В. А. Гаврилюк відповів, що він справді закликав громаду пасти худобу на панських сінокосах. Якщо ж Отецький зажене скотину до себе в хлів, останній можна буде й розібрати. Ці виступи з перервами тривали з кінця XIX до початку XX століття. Спір селян з паном став предметом розгляду в Сенаті, але справа була вирішена, звичайно, на користь поміщика.
Після реформи 1861 року в Романові почала розвиватися промисловість. Працювали заводи: смоляний, винокурний, обробки дубової кори, лісопильний, шкіряні, а 1903 року — скляний. Розвивалася кустарна промисловість — ткацтво, чоботарство, виробництво возів, поширювалися різні промисли. Коли почалося будівництво залізниці Бердичів — Шепетівка, що пролягала неподалік, значна кількість бідноти пішла працювати вантажниками.
Кінець XIX — початок XX ст. викликали нові явища в суспільному житті Романова. 26 вересня 1904 року в Романові відбулася перша політична демонстрація за політичні свободи і восьмигодинний робочий день. У 1905 році страйкували робітники склозаводу, які вимагали скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати, поліпшення умов праці. 1906 року вони виступали організованіше, і орендар заводу змушений був поступитися, збільшивши заробітну плату на 10 відсотків.
Не припиняли боротьбу проти своїх гнобителів і селяни. Восени 1906 року вони самочинно рубали ліс поміщика, рішучіше вимагали відокремлення його земель від селянських і виділення на їх користь додатково 1911 десятин, або більше, «скільки виявиться потрібним для розширення наділів». Волинський губернатор, занепокоєний цими подіями, наказав мировому посереднику Новоград-Волинського повіту «докласти всіх зусиль для досягнення угоди між власником романівського маєтку Отецьким і місцевою громадою».
Своїм ватажком, який би захищав інтереси людей праці, селяни обрали вчителя місцевої ніколи В. М. Скорохода. Коли повітовий урядник почав звинувачувати їх у самовільній порубці панського лісу, В. М. Скороход рішуче заявив, що «ліс тепер належить селянам». До Романова не раз навідувалися мирові посередники й поліція. Але громада не поступилася. В грудні 1910 року на своєму сході вона наполягала передати їй 2900 десятин поміщицької землі з лісом. Губернатор доручив повітовому справнику розслідувати справу про «шкідливу» діяльність В. М. Скорохода.
Здобувши підтримку місцевих органів влади, експлуататори посилили наступ на трудящі маси. Скасували надбавку на заробітну плату, здобуту робітниками в страйковій боротьбі 1906 року, а трьох з них звільнили з роботи. Під час придушення селянських виступів було вбито їхніх ватажків О. М. Атаманчука і Г. В. Волощука, а В. Ф. Васленого вислано за межі волості. Селяни так і не добилися виділення їм додатково землі та відокремлення від панської, яка клинами врізалась в їхні наділи.
Столипінська аграрна політика посилила процес зубожіння мас. Так, у 1912 році 24 двори були зовсім безземельні, а решта мала по 2-3 десятини. Зате верхівка села зосередила в своїх руках по 15—50 десятин. Основні земельні фонди й лісові масиви належали Отецькому. Лише в Романові він володів 13760 десятинами. На 1164 селянські господарства припадало всього 116 плугів, 150 борін і 85 возів. Рік у рік знижувалася врожайність. Через відсутність кормів і пасовиськ зменшувалося поголів'я свиней і овець.
Розорені й зубожілі селяни йшли працювати на скляний, винокурний, шкіряні та лісопильні заводи. Масового характеру набуло кустарне виробництво (обробка дерева, ткацтво, шевство, кравецтво тощо). Ті, хто мав коней, займалися візникуванням, доставляли ліс, різні лісоматеріали, вугілля на залізничну станцію і в різні підприємства містечка.

Сторінок: << < 1 2 3 4 5 6 > >>
Опубліковано: 16.06.09 | Переглядів: 22828 | [ + ]   [ - ]   | Друк
© 2017 All right reserved
www.romaniv.com.ua