Активний туризм. Terra incognita
Опитування
Активних опитувань на даний момент немає.
Погода в Романові
RSS / MAP

RSS - міжнародний формат, спеціально створений для трансляції даних з одного сайту на інший. 
Використовуючи готові експортні файли в форматі RSS, Ви можете розмістити на своїй сторінці заголовки наших новин. 
Крім того, за допомогою RSS можна читати новини агрегаторами новин.

Google SiteMap

Загальна історія Романова

На всіх дрібних підприємствах Романова, крім склозаводу, було зайнято 120 чоловік. Усі робітники поділялися тут на річних, строкових, поденних та відрядних. Працювали вони по 12-14 годин щодоби, одержуючи 30 копійок за день.
Тяжко жилося людям праці, доводилося підробляти на прожиття. Одні ходили на лісорозробки, інші працювали вантажниками на залізниці, а дехто зовсім покидав містечко й шукав заробітків десь на стороні.
Дореволюційний Романів був глухим населеним пунктом Волині. Стояв він за 60 верст від губернського і за 65 від повітового центрів. Земська поштова станція з чотирьох перекладних коней обслуговувала пасажирів на відстані лише 22 верств.
В містечку працював тільки фельдшерський пункт. Більшість людей зверталася по допомогу до баб-шептух. На низькому рівні лишалися освіта й культура. 1881 року відкрилося однокласне народне училище, де вчилися діти переважно заможних батьків, у 1913 році створили двокласне сільське. Згодом з'явилися книжкові крамнички, але не було жодної бібліотеки чи якоїсь читальні. Газети й журнали надходили тільки на адресу панського двору й священика.
Під час першої світової імперіалістичної війни в Романові, що став прифронтовим містечком, скупчилося чимало біженців, внаслідок чого швидко зріс попит на продукти харчування і предмети першої потреби, підвищились ціни на них. Почала падати реальна заробітна плата. До того ж, селян змушували віддавати значну кількість продовольства інтендантствам, розташованих у містечку частин армії.
Особливо гостро відчули тягар війни жінки, зокрема робітниці склозаводу. Жили вони разом з дітьми в бараках і працювали по 12 годин на добу. Замінивши чоловіків, що пішли на фронт, жінки носили ящики зі склом і виконували іншу важку роботу.
В 1915 році знову почалися масові виступи селян проти Отецького. Ця боротьба посилилася внаслідок лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. Селяни, озброївшись кілками й сокирами, рушили до панського лісу, розігнали лісову сторожу.
Після перемоги жовтневої соціалістичної революції почався розподіл земель. 9 січня 1918 року в Романові, як і в усьому Новоград-Волинському повіті, була встановлена радянська влада. Але протрималася вона недовго. В лютому 1918 року Волинь окупували кайзерівці. На боротьбу проти загарбників піднявся весь народ. У ній взяли участь і романівці. Робітники склозаводу створили партизанський загін на чолі з М. О. Холодницьким, який діяв проти окупантів у районі села Голубина. Пізніше цей загін влився до Таращанського полку В. Н. Боженка.
В квітні 1919 року радянську владу в містечку було поновлено. Тоді ж створено ревком, який очолив комуніст В. 1. Бородкін. За постановою повітового земельного відділу 45 десятин землі колишньої власниці мастку Отецької передано радгоспу, решту поділено між селянами. На підприємствах встановлено 8-годинний робочий день і здійснено ряд інших заходів. Особлива увага приділялась організації допомоги Червоній армії і боротьбі з бандитами, від рук яких загинули голова ревкому В. І. Бородкін, його заступник комсомолець П. М. Суховецький та інші.
В серпні 1919 року Романову, як і іншим містам і селам республіки, загрожували окупацією польські інтервенти. Тоді Волинський губернський підпільний комітет звернув особливу увагу на селище, як на найближчий пункт польського фронту.
Сюди надіслано уповноваженого для роботи серед робітників заводів, створено партійний осередок з шести чоловік, призначено явки і т.д. Зафронтбюро ЦК КН(б)У в свою чергу відрядило п’ять працівників для підпільної роботи.
З квітня по червень 1920 року Романів був окупований військами Пілсудського. Чимало місцевих жителів вступило до лав Червоної армії, билося з петлюрівцями і польськими інтервентами. У зв’язку з новим наступом польських інтервентів в кінці вересня 1920 року з Новограда-Волинського до Романова були евакуйовані радянські установи й підприємства. За вказівкою губкому КП(б)У до Романова переїхав повітовий ревком. 12 листопада 1920 року в містечку відбувся з’їзд сільських ревкомів, а 21 листопада —з'їзд комітетів незаможного селянства (КНС). Після визволення Романова від польських інтервентів, створено волосний ревком, а при ревкомі — партійний осередок. Цього ж року виникла комсомольська організація. 1921 року обрано Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, головою якої став О. М. Волощук, обрано і місцевий комітет незаможного селянства на чолі з С. О. Климашем. На шляху державного, господарського й культурного будівництва постали значні труднощі. Навколо Романова в лісах нишпорили рештки розгромлених петлюрівських банд. У занепаді була економіка. Склозавод давав менше 70 відсотків довоєнної продукції. 50 кустарних чинбарень, які працювали переважно для армії і потреб місцевого населення, закрилися через брак сировини. З 300 чинбарів більшість не працювала. 90 відсотків торгівлі було зосереджено в руках приватників. Завдяки напруженій роботі населення і допомозі радянського уряду швидко стали до ладу промислові підприємства, відроджувалось сільське господарство, розгорталась торгівля.

Сторінок: << < 1 2 3 4 5 6 > >>
Опубліковано: 16.06.09 | Переглядів: 23185 | [ + ]   [ - ]   | Друк
© 2017 All right reserved
www.romaniv.com.ua