Активний туризм. Terra incognita
Опитування
Активних опитувань на даний момент немає.
Погода в Романові
RSS / MAP

RSS - міжнародний формат, спеціально створений для трансляції даних з одного сайту на інший. 
Використовуючи готові експортні файли в форматі RSS, Ви можете розмістити на своїй сторінці заголовки наших новин. 
Крім того, за допомогою RSS можна читати новини агрегаторами новин.

Google SiteMap

Загальна історія Романова

Із зростанням економіки поліпшувався матеріальний добробут і культурний рівень робітників, колгоспників та радянської інтелігенції. Розвивалася торгівля. 1940 року в Романові налічувалося 34 магазини. Напередодні Великої Вітчизняної війни працювали лікарня на 75 ліжок, поліклініка, амбулаторія і дві аптеки. В системі органів охорони здоров'я було зайнято 17 досвідчених лікарів і 36 чоловік середнього медперсоналу.Була ліквідована неписьменність — ця тяжка спадщина минулого буржуазно-поміщицького ладу. У 1940/41 навчальному році в селищі діяло три школи, в т. ч. одна десятирічна. В них 27 учителів навчали понад 1200 учнів. Зростала мережа культурно-освітніх закладів. У Романові працювали 4 клуби і 7 бібліотек. Особливою популярністю користувався клуб склозаводу. Розгортали роботу хоровий і драматичний гуртки, духових інструментів і спортивні секції. Районна бібліотека, яка налічувала близько 500 постійних читачів, для кращого обслуговування віддалених сіл району створила мережу пересувних бібліотек.Відкрито кінотеатр у Романові, а колгоспники артілі «10-річчя Жовтня» збудували свій колгоспний кінотеатр. У побут населення ввійшли радіо, періодична преса. 1940 року трудящі одержували понад 9 тис. газет і журналів. Видавалась районна газета «Колективіст Дзержинщини».Збільшувалась і кількість населення. З 2901 чоловіка у 1925 році воно зросло до 7127 чоловік у 1939 році.10 липня 1941 року Романів був окупований німецько-фашистськими військами. Розпочалися масові арешти, розстріл мирних громадян.У Романові, як і в інших місцях, розгорнуло свою діяльність підпілля. Від Житомирського підпільного обкому сюди прибув II. П. Вихованець. До підпільної групи також увійшли робітники склозаводу Ф. П. Мистюк, його син-студент Є. Ф. Мистюк, працівник райвиконкому В. П. Лясковський, секретар райкому комсомолу П. П. Шикун, директор MTС І. Г. Безруков, який пізніше став начальником штабу партизанського загону з’єднання С. Ф. Маликова та інші. Вони проводили підривну роботу на підприємствах, закликали населення не їхати на каторжні роботи до Німеччини, добували, переписували від руки і розповсюджували зведення Радінформбюро. Але група проіснувала недовго: гестапівцям вдалося натрапити на її слід. Було заарештовано й розстріляно близько 20 чоловік, серед них і П. П. Вихованця. Ті, що уціліли, пішли до партизанського загону, який розгортав боротьбу проти окупантів у Романівському й Баранівському районах. Неподалік Романова завдали дошкульних ударів по тилах ворога загони С. Ф. Маликова. Тут же почав свої дії і загін ім. 24-річчя РСЧА. Чимало жителів влилося до першого Молдавського партизанського з’єднання, в бригаду Ю. О. Старченка. В червні 1943 року через район проходило партизанське з’єднання О. Ф. Федорова. Скориставшись цим, багато жителів селища приєдналися до лав народних месників. Партизани завдали нищівного удару по ворожих комунікаціях. В листопаді 1943 року між станціями Разіне й Печанівка вони замінували залізницю і пустили під укіс військовий ешелон з технікою та солдатами, а в Романові роззброїли всю поліцію.3 січня 1944 року доблесні воїни 322-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням полковника II. М. Лащенка визволили Романів від фашистських загарбників. У боях за селище брали участь артилеристи 28-ї винищувальної бригади. В складі 13-ї гвардійської танкової бригади 4-го Кантемирів-ського танкового корпусу бився за Романів і Горой Радянського Союзу І. II. Голуб, командир танка Т-34. Патріот загинув і похований у Гордіївці. В боях за склозавод був смертельно поранений Герой Радянського Союзу В. С. Путилін.Романівчани радо вітали своїх визволителів. Разом з воїнами до селища повернулись працівники партійних і радянських установ. Відновили роботу райком партії і райвиконком, партійні організації підприємств і установ, райком ЛКСМУ.В житті людей настав новий період — період відбудови господарства і дальшого його розвитку. За два з половиною роки окупації гітлерівці знищили 3 тис. громадян і вивезли на каторжні роботи до Німеччини 448 чоловік. 1945 року в Романові налічувалося лише 4 тис. мешканців. Фашистські гнобителі залишили після себе руїни й попіл. Вони спалили і зруйнували 219 житлових будинків, виробничі приміщення підприємств, будинки установ, торговельних, лікувальних і культурно-освітніх закладів.З перших днів свого визволення і до кінця переможного завершення Великої Вітчизняної війни романівчани подавали всіляку допомогу воїнам Червоної Армії: вносили гроші на побудову танкової колони «Колгоспник Житомирщини», допомагали родинам фронтовиків, надсилали радянським воїнам подарунки. Своєчасно і зразково виконували фронтові замовлення підприємства і, зокрема, майстерня склозаводу. Вже у 1944-1945 pp. працювали маслозавод, друкарня, підприємства побутового обслуговування. У 1944-1945 pp. на відбудову склозаводу було асигновано 300 тис. крб. 1945 року підприємство стало до ладу. Рік у рік воно зростало, реконструювались його цехи, збільшувався випуск продукції, поліпшувалась якість виробів. На обласній сільськогосподарській і промисловій виставках 1950 року завод показав 150 зразків своєї продукції — видувні й алмазно-грановані склянки, бокали, фужери, фруктові вази. Він став одним з найбільших підприємств скляних виробів на Україні, які демонструвалися на республіканській виставці у Дніпропетровську і всесоюзній у Москві. Продукція заводу має великий попит і йде в Грузію, Вірменію, Казахстан, Узбекистан та інші республіки, експортується за кордон.

Сторінок: << < 1 2 3 4 5 6 > >>
Опубліковано: 16.06.09 | Переглядів: 22044 | [ + ]   [ - ]   | Друк
© 2017 All right reserved
www.romaniv.com.ua